День суму, день сили
У Знам’янці в зв’язку з 85-ми роковинами Голодомору 1932-1933 років в Україні, в День пам’яті жертв голодоморів біля пам’ятного знаку жертвам голодоморів та політичних репресій в Україні відбулися скорботні заходи. Розпочалися вони панахидою за померлих, яку провів настоятель церкви Успіння Пресвятої Богородиці УГКЦ отець Іван.
- Раз на рік ми збираємось тут для того, щоб вшанувати пам’ять тих, хто загинув під час Голодомору, - звернувся до громади настоятель Іван Проць, - то був режим тодішньої влади, і про це важко говорити, важко говорити, можливо, як і про владу, але легше згадати тих людей безпосередньою молитвою.
Звертаючись до присутніх, перший заступник міського голови Загородня Валентина Григорівна сказала:
- Трагедія голодомору є важким уроком для України. Сьогодні не тільки день суму, але й день сили. Згадка про болісні події тих років завжди надаватиме українцям сили на боротьбу, мужності та мудрості. За останнє століття – століття двох воєн,
революцій, великого голоду - жодним силам так і не вдавалося зламати дух нашого народу. Спільний біль, спільна пам’ять, спільний обов’язок - ці слова стосуються не тільки нашого минулого, але й мають сенс у нашому сьогоденні. Я хочу побажати усім присутнім, всім жителям нашого міста, щоб це горе більше ніколи не прийшло в наші домівки. Щоб ви і ваші рідні були завжди здоровими, мали спокій і мир на землі. Звучать спогади очевидців подій, яких вже немає в живих, у переказах інших – вони дуже вражаючі. Одні пухли, інші під примусом вартували на колоски і ціною власного покарання давали іншим шанс вижити…
Покладанням живих квітів, траурних вінків і композицій із житніх та пшеничних колосків до пам’ятного знаку, хвилиною мовчання, запалюванням поминальних свічок вшанували учасники мітингу пам’ять померлих під час жахливого, трагічного Голодомору.
Вже традиційно на підвіконнях затріпотіли вогники – це люди запалили свічки – знак нашої скорботи, святий вогник, який зігріє душі загиблих, світло очищення задля нашого ж майбутнього.