12 страв – за кількістю апостолів
У ніч із 6 на 7 січня Православна Церква відзначає світле свято Різдва Христового. Воно – найкрасивіше й найурочистіше в році.
За традицією за різдвяним столом було прийнято збиратися всією сім’єю, а святковий стіл прикрашати традиційними стравами, котрі для кожної країни - свої. Для нас – це холодець із свинячих і яловичих ніжок, смажена гуска, домашня свиняча ковбаса, молочне порося з начинкою з каші, млинці, риба, смаженя і т. ін. До речі, курку на стіл подавали холодною, а гуску або качку – гарячою. Холодну птицю гарнірували солоними огірками, помідорами та зеленню, гарячу – смаженою картоплею й окремо подавали салати з огірків, помідорів, капусти, свіжі та солоні огірки, мочені яблука, брусницю.
На Різдво в кожному домі пекли пироги, пряники, колядки (маленькі за своїм розміром вироби з житнього прісного тіста з різними начинками, якими пригощали й тих, хто приходив колядувати).
Але головною ритуальною стравою на різдвяному столі було сочиво - каша із червоної пшениці або ячменю, жита, гречки, гороху, сочевиці, змішана з медом, із мигдалевим і маковим соком. (Іншими словами, це - кутя, поминальна страва). Від слова „сочиво” походить слово „сочівник” - переддень Різдва.
Ритуальною була і кількість страв на різдвяному столі - дванадцять (за кількістю апостолів).
У сочівник за стіл можна було сідати лише тоді, коли на небі з’являлася перша зірка, котра символізує Віфлеємську зірку. Повсюдно був поширений звичай залишати незайнятим за різдвяним столом одне місце. Якщо хтось приходив до хати в сочівник, то його приймали як брата. Цей звичай – пам’ять про близьких і дорогих людей, котрі не можуть цього дня провести свято з родиною.
Трапеза на сочівник мала релігійний характер і була дуже урочистою. Перед самим початком застілля читали спільну молитву. Важливою подією цього вечора було ламання облатків (різдвяних хлібів). Традиційно його починали батько або старший у родині. Потім усі ділилися хлібцями на знак любові та взаємоповаги і бажали одне одному щастя та Божого благословення.
Біля входу поставте янгола
Стіл готувала вся родина. До слова, скатерть повинна була „хрумтіти” в буквальному значенні цього слова, тому під неї клали сіно – в пам’ять про віфлеємські ясла, де народився Христос. На столі мав стояти найкращий посуд.
Обов’язковим атрибутом свята були, перш за все, свічки, бо запалені свічки – це символ світла, символ зірок, які сяють на небі в час народження Христа. Різдвяний вінок звичайно робили з гілок ялини, сосни чи піхти. Вінок прикрашали стрічками, дерев’яними фігурками, свічками. Свічок мало бути чотири – за кількістю тижнів різдвяного посту, що йдуть перед Різдвом. Вінок вішали над дверима, на стіні або клали на різдвяний стіл. На ялинці розташовували Різдвяну зірку як нагадування про Віфлеємську зірку.
На Різдво – це чарівне свято – в домі обов’язкова „присутність” ангелів. Одного з них почепіть разом із вінком і гірляндою на стіні, а іншого поставте біля входу в будинок, і цей привітний і гарно вбраний ангел зустрічатиме ваших гостей. Їм це сподобається.
Подумайте про гарне вбрання для святкового столу. Врахуйте, що традиційними кольорами різдвяного столу є червоний і зелений. Тому якщо ви прикрасите стіл ялиновими гілочками, то соковита зелень хвої вдало поєднуватиметься зі скатертю або серветками червоного кольору. Якщо у вас є така можливість, варто прикрасити святковий стіл срібним посудом: столовими приборами, відерцем для шампанського і т. ін.
Добре, що давні добрі красиві традиції з зустрічі Різдва потрохи повертаються до нас, роблячи свято яскравим, незабутнім, таким, на яке ми завжди чекаємо з великим нетерпінням. Подаруйте цю казку своїм близьким, особливо дітям! Подаруйте її собі!