Соціалізм з порцеляновим обличчям
У галереї «Єлисаветград» працює постійно-діюча виставка, якій
можна дати умовну назву "Щасливе дитинство". Власник галереї Микола Цуканов виставив на показ частину своє колекції скульптур радянського фарфору. Ці фігурки переконують, як показний оптимізм соціалістичного реалізму у порцеляні може перетворитися на щиру радість. Кожна маленька статуетка, а їх тут поки що 70, виглядає твором великого мистецтва.
- Більшість з цих фігурок випущені великими тиражами у 50-90-х роках минулого століття на кількох відомих фарфорових заводах Радянського Союзу, - говорить працівник галереї Ольга Краснопольська. – Є тут вироби знаменитого Ленінградського заводу, заводів з міст Лікіно-Дулеве, Коростеня, Полонного та інших.
У радянські часи подібні фігурки були майже у кожному домі. Їх виставляли у сервантах та стінках, як символи добробуту родини. Вони підтримували вічний тріумф всього "нашого", були наповнені непідробною радістю життя.
Епоха соціалізму пішла у минуле, але залишилися німі свідки тієї пори - порцелянові статуетки. Балерини, лижники, діти, тварини, представники різних народів СРСР у своїх національних костюмах, українська народна тематика - немов зійшли з полиць бабусиного серванта.
Сьогодні порцеляновими статуетками цікавляться переважно колекціонери. Багато хто з нас, перебираючи скарб, який залишили у спадок батьки, просто не звертає уваги на статуетки, нерідко викидає їх на смітник. А хтозна, можливо за цю непоказну фігурку колекціонери могли б дати кілька сотень гривень, а то й більше. У першу чергу вони звертають увагу на художність порцелянового виробу, або ж кому належав виріб. Та іноді аляповатість та примітивність статуетки можуть компенсувати її вік та рідкість.