Вибачити, щоб жити далі
Вибачення полегшує нашу душу. Крім того, на думку зцілителів, воно добре впливає на наше тіло.
Як вибачити тих, хто нас обманув, зрадив, завдав болю, приніс горе? Це запитання досліджували французькі психоаналітики Габріель Рубен і Ніколь Фабр. Вони навіть написали книгу, присвячену вказаній проблемі. Головні її ідеї – такі:
1) забути – не вихід. Якщо нам завдали болю, немає смислу вдавати, ніби нічого не трапилося;
2) вибачення вимагає уваги. Надто поспішне вибачення ілюзорне і може обернутися проти нас;
3) це внутрішня робота. Вона нелегка, але в кінцевому підсумку звільняє нас і дає сили жити далі.
У своїй книзі Габріель Рубен і Ніколь Фабр спробували визначити деякі етапи, які ми проходимо на шляху до вибачення:
Перестати страждати.
Поки кривдник нас мучить, неможливо стати на шлях вибачення. Але як покласти цьому край? Першим кроком може бути свідоме рішення перестати страждати. Інколи для цього доведеться піти на розрив або віддалитися від того, хто завдає біль. Адже поряд із кривдником (матір’ю, яка тривалий час ігнорувала нас; начальником, котрий порушив свою обіцянку…) ми почуваємося безсильними, страждання просто паралізує нас. В особливих випадках, коли в небезпеці наше фізичне чи психічне здоров’я, єдиним способом пройти це перше коло та змусити винного відповісти за свій вчинок може стати позовна заява.
Визнати, що з нами вчинили погано.
Минуле не зникає. Марно пробувати забути образу. Завдяки механізмам психологічного захисту страждання, ненависть і гіркота витісняються у несвідоме, де продовжують діяти з ще більш руйнівною силою. Ми маємо потребу в тому, щоб визнати вину людини, котра завдала нам зла, щоб жити далі. Як пояснює Габріель Рубен, вибачення дає нам можливість повернути провину кривдника назад і тим самим відновити стосунки з самим собою. До того ж воно дозволить уникнути розвитку психосоматичних захворювань або моделей поведінки, корі ведуть до невдач, що повторюються в роботі та стосунках
Вибачаючи, ми турбуємося про своє здоров’я.
Вибачаючи кривдника, ми отримуємо нові сили не тільки в душевному, але й фізичному смислі – це підтверджують дослідження профессора психології коледжу Хоул (США) Шарлотти ван Ойєн Уіталіт. Більше ніж 70 чоловіків і жінок послідовно «занурювали» в чотири стани: активне переживання образи, думки про помсту, співчуття до кривдника та вибачення – і вимірювали при цьому частоту пульсу, кров’яний тиск, потовиділення і м’язовий тонус.
Психологи виявили стійкі фізіологічні відмінності між станами невибачення та вибачення. При одному спогаді про кривдника у всіх учасників експерименту порушувалася діяльність серцево-судинної системи. Ці зміни ставали дуже значними, якщо вони думали про помсту. «Якщо ви готові докласти зусиль, щоб вибачити, ви обов’язково відчуєте, яку користь вибачення принесе і вашому психічному стану, і вашому фізичному здоров’ю», - впевнена Шарлотта ван Ойєн Уіталіт.