У «ПІВНІЧНОМУ» ГОТЕЛІ ЗУПИНЯВСЯ ВИНАХІДНИИК БЕНАРДОС
Спочатку тим місцем, де могли зупинятися на ніч гості Єлисаветграда, були заїжджі двори. Потім на зміну їм прийшли більш комфортні для проживання готелі і так звані мебльовані номери. У 1903 році, як писала газета «Ведомости Елисаветградского городского общественного управления», їх у місті було більше трьох десятків. Більшість розташована на двох центральних вулицях - Великій Перспективній та Дворцовій.
По Великій Перспективній працювали готелі “Північний” (нині у цьому будинку Казначейство), “Петербурзький” (на розі з Петровською вулицею — нині Шевченка, будинок не зберігся), “Пассаж” Мошка Красковського у будинку Ракитянської, Гершка Махновського у будинках Межеровського та Немировського, “Європейський” та “Південні номери” біля Великого мосту через Інгул (не виключено, що це був один і той же готель), Йосипа Медового у будинку Плотникова, Івана Боженка у будинку Гольденберга...
По вулиці Дворцовій діяли готелі Миколи Коваленка (у будинку Григорія Волохіна, нині приміщення УСБУ в області), “Гранд-Отель» Гітлі Гольденберг (у районі площі Героїв Небесної сотні), готель Марії Маріані (на розі з Миргородською (Шульгіних) вулицею, будинок не зберігся), мебльовані кімнати Вульфа Лозинського у будинку Дериченка...
На розі вулиць Преображенської та Невської (Пашутіна) був готель «Рига» (будинок зберігся). Тимофій Анікін мав «чайний» готель по Нижній Донській (Тимірязєва) вулиці у будинку Кулаковського. У Поліцейському провулку (провулок Декабристів) були мебльовані кімнати “Германія” (будинок зберігся). Мордко Кунін мав мебльовані кімнати у будинку Музиканського по Інгульській (вулиця Декабристів) вулиці. Напроти залізничного вокзалу були “Варшавські номери” Ц. та Р. Болтянських. На тій же Вигонній вулиці (Поповича) мали мебльовані кімнати Іван Потапов та Міхель Вінштейн (у будинку Ніколаєва). Іван Потапов також мав «чайний» готель “Франція” в будинку Камінського по Петровській вулиці. Антип Лютенко тримав готель у будинку Камінського по Невській вулиці (будинок зберігся). Були ще “Харківські номери”, мебльовані кімнати “Версаль”, готелі “Новоцентральний”, Ямпольського, “Вікторія”, Холодовського, “Театральний”, Семененка (по Невській вулиці), Янковського, “Італія” Розенберга, «Дагмара”, “Москва”, “Росія”...
Один із вищезгаданих готелей - “Північний” - сьогодні є окрасою нашого міста. Будинок вважають високопрофесійним зразком зодчества еклектики на межі ХІХ-ХХ століть. Роки його забудови та архітектор – поки що не встановлені. Фундатором вважають Абрама Барського. На підставі композиційно-стильового аналізу припускають, що будинок був споруджений в останні роки ХІХ століття. Орендував його під готель Шахно Маловицький.
До речі, «дослідники» історії цього будинку деякі «факти» узяли зі стелі. Зокрема, датують споруду 1907 роком - очевидно десь зустрічали архівну згадку про будинок за цей рік. А біля входу до Казначейства інші «історики» встановили металевий лист, на якому написали, що тут був готель... «Південний».
Газета «Ведомости Елисаветградского городского общественного управления» з 1900 року щономера друкувала повідомлення про тих, хто поселявся у готелях міста. Так от, готель “Північний” уперше газета згадує лише у номері за 25 січня 1903 року. А 7-9 вересня у готелі зупинявся дворянин Бенардос. Очевидно, це був всесвітньо відомий винахідник, творець дугового електрозварювання Микола Бенардос, батько якого проживав у Новоукраїнці. Микола Миколайович був піонером запровадження електроосвітлення в Єлисаветграді.
Отож, у 1903 році даний будинок уже був. І не виключено, що побудований він значно раніше.
На першому поверсі будинку були ресторан та службові приміщення чоловічої прислуги і швейцара. Другий поверх відведений під житлові апартаменти. Потім у різні роки на першому поверсі були аптекарська крамниця та перукарня «Гігієна» Полякова. У 1922-му будинок націоналізували і деякий час він слугував готелем. У 30-ті роки у будинку влаштували комунальні квартири. У 40-ві на першому поверсі була міська їдальня, а другий займала держустанова. У 60-ті тут були управління культури, магазин та дієтична їдальня.
Кожна зміна функціонального використання приміщення призводила до його внутрішнього перепланування. Під час реконструкцій були змінені композиця інтер’єрів та частково фасад. Розтесані віконні отвори першого поверху, розібрані три циліндричні груби. Втрачені ліпний декор приміщень, балкон з ажурними гратами, ошатні ковані штахети барокового стилю на парапетній частині даху, а також цегляні стовпці парапету.
Як вважають архітектори, споруда належить до рідкісної для зламу ХІХ-ХХ століть типологічної групи багатофункціональних споруд. Архітектура будівлі вирішена в еклектичному стилі, де гармонійно і вишукано поєднані мотиви, елементи та форми історичних стилів – ренесансу, бароко та класицизму.