Севастополь захищали вільні матроси з дереївки і куцеволівки
Минулого тижня у відділі мистецтв обласної бібліотеки ім.Чижевського відбулася презентація чергової книги нашого земляка Анатолія Пивовара «Вільні матроси сіл Дереївки і Куцеволівки». Анатолій Васильович народився у 1958 році у Дереївці Онуфріївського району, проживав у селі Червона Кам’янка Олександрійського району. Закінчив економічний факультет Київського державного університету ім.Т.Г. Шевченка, кандидат економічних наук. З 1996 року працює в Апараті Верховної Ради України.
У 1834 році іменним указом Сенату "Об учреждении вольных матросских обществ или цехов в городах Алешках и Никополе" були закладені перші правові підвалини цієї, по-суті нової соціальної верстви населення, спрямованої на забезпечення купецького флоту кадрами матросів вітчизняного походження. Ті, хто вступав до матроського товариства, звільнялися від сплати різних повинностей, за що зобов'язувалися прослужити не менше 10 років. «Росіяни ні разу не утримували своїх портів, а «героїчно» здавали їх, - говорить Пивовар. – Захищали їх українські козаки, які заселяли села вздовж Дніпра. Оскільки вони були «ближчі» до води, то їх й призивали на службу на військові кораблі». З 1835 по 1843 рік у Чорноморський флот для проходження 5-річної служби було зараховано 859 таких матросів. Під час оборони Севастополя у флотських екіпажах нараховувалося 2729 вільних матросів.
До книги увійшли документи, що стосуються вільних матросів лише сіл Дереївки і Куцеволівки Верхньодніпровського повіту Катеринославської губернії. Щодо вибору із усього складу матроських товариств саме цих поселень, вони тривалий час були взаємопов'язані спільністю історичного розвитку, землеволодінь та адміністративного підпорядкування. При утворенні товариств вільних матросів це були найбільш віддалені від моря поселення Катеринославської губернії. У межах Кіровоградської області, до території якої в даний час вони належать, це єдині з колишніх казенних сіл у її складі, де діяли матроські товариства.
Цікавою є фіксація нагородження дереївського вільного матроса Наума Бичка за участь у битві при Синопі відзнакою Воєнного ордена (Георгієвським хрестом). Враховуючи належність цього вільного матроса до 5-ї флотської дивізії, у цей час він міг перебувати у складі екіпажу флагманського 84-х гарматного лінійного корабля "Імператриця Марія" під прапором віце-адмірала П.С.Нахімова, що єдиний із суден цієї флотської дивізії брав участь у Синопській битві.
Анатолій Пивовар - автор більше десятка книг з історії нашого краю. Цікавою є його думка щодо формування назв поселень. Спочатку їм давали імен святих. Та оскільки це ускладнювало просторову орієнтацію, згодом стали називати іменами ближніх урочищ, річок та інших географічних об’єктів. Що стосується поселення Новокозачин, то, на думку Анатолія Васильовича, такого не існувало, а його просто «видумали ті історики, які читають лекції учням та студентам». Оскільки останнім часом деякі політики знову піднімають питання про перейменування міст України, які носять радянські назви, Пивовар вважає, що найприйнятнішим для Кіровограда є перейменування на Інгулгород.
В.Підвисоцький
На знімках:
О.Пивовар з новою книгою;
Памятник на одному з кладовищ Куцеволівки померлим від ран захисникам Севастополя під час війни 1853-1856 років. Припускають, що цей памятник встановили приблизно у 1905 році.