ПРО ЦЮ ТРАГЕДІЮ ВСІ МОВЧАТЬ!
Вікторія Прудей, магістр із трудотерапії в Медичній школі при університеті Торонто. У неї великий досвід роботи з дітьми та батьками. Жінка закликає батьків, яким не байдуже майбутнє своїх дітей, почути її. Спробуйте дотримуватися рекомендацій цієї статті. Після того як ви побачите позитивні зміни в житті доньки чи сина, ви зрозумієте, чому Вікторія каже те, що каже! Бо саме зараз у наших домівках розгортається мовчазна трагедія, яка зачіпає найдорожче, що у нас є: наших дітей! Вони перебувають у жахливому емоційному стані!
Статистика за останні 15 років жахає:
● кожна п’ята дитина має розлади психіки; ● поширеність синдрому дефіциту уваги в дітей зросла на 43%; ● поширеність підліткової депресії зросла на 37%; ● частота самогубств серед дітей 10-14 років зросла на 200%!
Що нам іще потрібно, щоб подивитися правді в очі?
Ні, відповідь не в поліпшенні діагностичних можливостей! Ні, вони не народжуються такими! Ні, це не вина школи й системи!
Так, як би боляче нам не було це визнавати, в багатьох випадках саме ми, батьки, повинні самі допомогти своїм дітям!
Що не так ?
Сучасні діти позбавлені основ здорового дитинства:
● емоційно доступних батьків;
● чітко окреслених меж і настанов;
● обов’язків;
● збалансованого харчування й достатнього сну;
● руху і свіжого повітря;
● творчих ігор, спілкування, вільного проведення часу.
Замість цього діти мають:
● абстрактних батьків; ● батьків, які дозволяють дітям усе; ● відчуття, що їм усі винні; ● незбалансоване харчування і недостатній сон; ● сидячий домашній спосіб життя; ● нескінченну стимуляцію, технічні забави, миттєве задоволення.
Хіба можна виховати здорове покоління в таких хворих умовах? Звичайно, ні!
Людську природу обдурити неможливо: без батьківського виховання не обійтися! Ми вже бачимо жахливі наслідки: за втрату нормального дитинства діти розплачуються втратою емоційного щастя.
Як це виправити?
Якщо ми хочемо, щоб наші діти виросли щасливими і здоровими, нам треба прокинутися і повернутися до основ. Іще не пізно! Я знаю це, тому що сотні моїх клієнтів бачили позитивні зміни в емоційному стані їхніх дітей протягом тижня (а деколи навіть днів) після реалізації цих рекомендацій:
- встановлюйте обмеження і пам’ятайте, що ви - батьки дитини, а не її друзі;
- забезпечте дітям те, що їм потрібно, а не те, що їм хочеться;
- не бійтеся відмовляти дітям, якщо їхні бажання розходяться із потребами.
І ще таке:
● Давайте здорову їжу й обмежуйте снеки.
● Проводьте в день хоч би годину з дітьми на природі у дворі, на вулиці, в парку.
● Щодня влаштовуйте сімейні вечори без електроніки.
● Грайте в настільні ігри.
● Щодня залучайте дитину до справ (наприклад, складати білизну, прибирати іграшки, розвішувати білизну, розбирати сумки, накривати на стіл і т. д.).
● Укладайте дитину спати в один і той же час, не дозволяйте брати в ліжко гаджети.
Навчайте дітей відповідальності та незалежності. Не захищайте їх від дрібних невдач. Це вчить їх долати життєві перешкоди: не складайте й не носіть за дитиною ранець, не приносьте їй у школу забуту їжу/домашню роботу, не очищайте банан для п’ятирічної дитини: вона у змозі робити все це самостійно.
Навчіться бути терплячими й дайте можливість вільно проводити час, щоб у дитини була можливість занудьгувати і проявити свої творчі пориви: не оточуйте дитину постійними розвагами; не підсовуйте техніку як ліки від нудьги; не заохочуйте використання гаджетів за їжею, в машині, в гостях, у магазині. Нехай мозок дитини вчиться самостійно розганяти «нудьгу».
Будьте емоційно доступні, вчіть дітей соціальним навичкам:
● не відволікайтеся на телефон, спілкуючись з дитиною;
● навчіть дитину справлятися зі злістю й роздратуванням;
● навчіть вітатися, поступатися, ділитися, співчувати, поводити себе за столом і в розмові;
● підтримуйте емоційний зв’язок: усміхайтеся, цілуйте, лоскочіть дитину, читайте їй, танцюйте, стрибайте й повзайте з нею разом!
Ми повинні змінити своїх дітей, інакше отримаємо ціле покоління на пігулках! Іще не пізно, але часу залишається все менше…