Як це було
Поразка Атамана Григор’єва
Радянська влада кинула всі сили для боротьби з непокірним отаманом. Він був не першим і не став останнім «незручним» народним героєм, хто допоміг владі утвердитися, а потім потрапив в опалу. Більшовицька газета «Известия» писала:
«4 июня 1919 года Ликвидация григорьевского мятежа закончена. Его грозной военной силы, которую изменник Григорьев, подкрепленный врагами Советской власти, бросил на нас и думал взять Екатеринослав, Полатву, Киев, думая низложить Советскую власть, больше нет. Кременчуг, Знаменка, Елисаветград, Пятихатки, Користавка, Александрия, Бобринская, Николаев, Херсон, где всего несколько дней назад распространялась власть Григорьева, освобождены.
Григорьевщина была попыткой кулаков низложить ненавистную им Советскую власть. Во всех деревнях комбеды должны создать для бедного и среднего крестьянина надежную политическую опору в борьбе с кулаками. У кулака можно вырвать не только орудие, но еще землю и хлеб. Агенты Советской власти должны объяснить крестьянам, что Советская власть не намеревается покушаться ни на их религию, ни на их церковь, ни на их землю, и что Советская власть является для бедных и средних крестьян единственной близкой им властью».
«100 тысяч за голову Григорьева. Одесса 17 июля. Командующим войск, действующих против Григорьева, Ворошиловым издан приказ, в котором говорится: «Кто доставит живым или мертвым Григорьева, получит 100 тысяч, за голову каждого его помощника, а также Зеленого, Струка и Ангела - 50 тысяч».
У червні 1919 року залишки повстанського війська отамана Никифора Григор'єва об'єднались із загонами Нестора Махна, сам він був обраний командувачем об'єднаної повстанської армії, а Махно - Головою Революційної Військової Ради. А вже в липні той же таки Махно у запалі застрелить свого побратима на його рідній землі, не зійшовшись із ним у поглядах. Чутки про загибель отамана були опубліковані в газеті «Известия»:
«30 июля 1919 г. Слухи об убийстве Григорьева. Третьего дня вечером и вчера утром по городу циркулируют слухи об убийстве в с. Оситняжка атамана Григорьева. Со слов приехавших из Оситняжки, убийство Григорьева произошло при следующих обстоятельствах. Несколько дней тому назад в Оситняжку прибыла банда григорьевцев во главе с Григорьевым. К этому же времени в село прибыл отряд махновцев и сам Махно. Григорьевым был созван митинг, где он призывал к борьбе за учредилку и поддержать Деникина. Тут же на митинге Григорьев был убит. Между григорьевцами и махновцами завязался бой, в результате которого григорьевцы были разбиты и бежали. Подтверждения этих слов редакцией до сих пор не получено».
А ось як описані ці події у Вікіпедії: «25 липня 1919 року Нестор Махно з Григор'євим зустрілися у селі Оситняжка й домовилися через день провести мітинг в селі Сентовому (нині Родниківка - ред.), що за 12 кілометрів. 27 липня 1919 року в селі Сентовому за кілька хвилин до мітингу в приміщенні сільської ради Григор'єв був звинувачений ординарцем Махна Олексієм Чубенком у погромах та застрелений Нестором Махном. Деякі повстанські полки Григор'єва приєднались до махновців, а більшість під ударами більшовиків та денікінців на деякий час розсіялась.
За деякими історичними даними, самопроголошений Гетьман України Никифір Олександрович Григор'єв був похований на центральному міському кладовищі міста Олександрія Херсонської губернії (нині Кіровоградської області). На сьогоднішній день могила не збереглася. Існує свідчення, що Григор'єв був похований своєю дружиною у невеликому ліску поблизу міста Олександрії, де на його могилі згодом таємно встановлено хрест».
За сприяння Державного обласного архіву, рубрику підготувала Анфіса РТВЕЛІАШВІЛІ.
У публікації використано матеріали газети «Известия Елисаветградського Совета Рабочих и Крестьянских Депутатов» за липень 1919 року.