Як це було
Зачатки авіації в Єлисаветграді
Наш обласний центр може похвалитися своєю причетністю до авіаційної історії країни. Ще у 1909 році в Єлисаветграді було створено товариство повітроплавання. Його засновниками стали потомствені дворяни, відомі в місті викладачі Єлисаветградського реального і юнкерського кавалерійського училищ, інженери заводу Ельворті, купці й прості городяни. В Єлисаветграді був заснований аероклуб, а при добровільній пожежній команді організований повітроплавний гурток. Члени гуртка робили креслення літальних апаратів, будували моделі й захоплено слухали розповіді про польоти піонерів авіації з Києва та Одеси.
У серпні 1910 року міська дума запросила до Єлисаветграда для показових польотів на аероплані одеського авіатора Павла Кузнецова. Польоти мали проводитися на іподромі (в даний час це житловий масив вулиці Уфімської між торговим комплексом «АТБ» (колишній "Океан") і оптовим ринком імені Маланюка, навпроти вікон нинішньої швейної фабрики). Поруч проходила залізниця, що полегшувало доставку з Одеси розібраного на частини аероплана. 27 серпня (8 вересня) пів міста споглядало політ знаменитого пілота на аероплані «Блеріо-ХІ». Разом із дружиною Домінікою Павло Кузнєцов тоді провів у Єлисаветграді тиждень. Він читав лекції з практики польотів і знайомив слухачів з аеропланом за допомогою плакатів і в натурі.
У квітні 1911-го там же, на Єлисаветградському іподромі, здійснив п’ять польотів (із них два з пасажиром) визнаний лідер велосипедних, мотоциклетних і автомобільних гонок Сергій Уточкін на власноруч збудованому аероплані «Фарман-IV». До речі, ці польоти були під загрозою зриву, бо виявилося, що зламалася одна з шайб на привезеному залізницею аероплані. Але виручили умільці заводу Ельворті, які виготовили таку ж замість зламаної.
У червні 1912-го єлисаветградці мали можливість споглядати сміливі польоти братів Михайла й Тимофія Єфімових на аероплані «Блеріо».
У листопаді 1913 року викладач льотної справи Київської авіашколи І.О. Чехут виконав переліт із Києва до Севастополя з посадками поблизу населених пунктів Цвітне, Цибулеве й Олександрівка.
У серпні 1914 року почалася Перша світова війна, яка перетворила нечисленну авіацію в потужну зброю, що широко застосовувалася на фронтах. Коли ж військові дії скінчилися, деяким авіаційним загонам довелося самотужки вирішувати свою подальшу долю. У лютому 1918 року один із таких загонів, аби зберегти дорогоцінні літаки, звернувся до Єлисаветградської міської управи за допомогою. Ось як про це писала газета «Голос Юга»:
«ВОЗДУШНАЯ ПОЧТА. Начальник авиационного отряда, возвратившегося с фронта и подлежащего расформированию, обратился к городской управе с просьбой поддержать начинание авиаторов об организации в городе воздушной почты. В распоряжении отряда имеются 18 аппаратов, которые могут быть распределены между уездными городами. Авиасообщения ожидаются между Елисаветградом и Одессой через Вознесенск и Елисаветградом и Киевом через Черкассы.
С устройством воздушной почты на доставку корреспонденции потребуется 6 часов, а в случае экстренной необходимости 4,5 часа, тогда как сейчас почта идет 5-6 дней. Стоимость доставки одного пакета корреспонденции - 1 рубль. Отряд совершенно не заинтересован в коммерческой стороне дела, и единственное его желание - сохранить и употребить на общее благо драгоценные аппараты, которым грозит полное разрушение.
Дума, признавая желательным организацию воздушной почты, постановила поручить управе, если к этому предоставится возможность, из первых денег, которые получат от 5-милионного займа, израсходовать до 10000 руб.
Рубрику підготувала Анфіса РТВЕЛІАШВІЛІ.
При підготовці було використано матеріали книги Бориса Чижова «В небе Кировоградщины», а також матеріали Державного обласного архіву.
На фото:
1. Авіатор Павло Кузнєцов з дружиною Домінікою - палкою прихильницею повітроплавання.
2. Аероплан "Блеріо ХІ".