Дивний Сократ...
Сократ - давньогрецький філософ, що жив у 469 - 399 рр. до н. е. Ось кілька цікавих фактів із його життя.
Сократ у все своє життя задовольнявся малим і найбільш необхідним, жив у простих, аскетичних умовах, ніколи не брав грошей з учнів за навчання. Треба їсти, щоб жити, а не жити, щоб їсти, вважав філософ. А якось проходячи ринком, вигукнув: «Як багато є на світі речей, без яких я можу жити»!
Дружина Сократа Ксантіппа його не розуміла. Тут Сократові справді не пощастило.
Ксантіппа відрізнялася надзвичайною сварливістю і злістю. Напевно, саме тому Сократ відповів на питання, варто одружуватися чи ні, так: «Одружишся ти чи ні - все одно пошкодуєш».
Його друзі сильно дивувалися, як він терпить таку поведінку дружини.
Багато доводилося йому вислуховувати щодо того, навіщо він живе з такою жінкою. Мудрець же говорив: «На Ксантіппі я вчуся обходженню з іншими людьми, як наїзники на диких конях вчаться справлятися зі звичайними кіньми». Сталося якось, що після чергових побоїв сусіди порадили Сократу подати до суду на дружину. Однак філософ мовив: «Якби мене брикнув осів, хіба б я пішов скаржитися на нього в суд»!
Ось ще один дуже цікавий факт і знаменитий вислів Сократа. Намагаючись усіма силами вчитися у дружини терпінню, мудрець намагався і їй самій дати уроки стриманості і спокою. Розповідають, що після чергового скандалу Ксантіппа вилила на голову чоловіка відро з помиями. Однак Сократ тільки й вимовив: «Після такої бурі завжди буває гроза з дощем». Дивне терпіння!
Та якщо ви думаєте, що Сократ був таким собі «ботаном» і вмів лише розмірковувати про різні мудрі речі, ви глибоко помиляєтесь. Під час Пелопоннеської війни він зі зброєю в руках захищав своє місто. У битві при Делії врятував життя своєму майбутньому учневі Ксенофонту. А після битви при Потідеї був нагороджений за звитягу у бою. Але... Терпів таку наругу від дружини.
У кінці життя Сократ був засуджений на смертну кару. Сократу закидали, що своїми пустими балачками він відволікає громадян від служіння державі, виховує в молоді неповагу до традицій, усталених правил.
Втім, смертної кари можна було дуже просто уникнути. У місті панувала терпимість. На початку суду допускалось, що звинувачуваний може або відмовитись від своїх поглядів, або ж негайно виїхати з міста назавжди. Сократ не забажав чинити ні того, ні іншого. Афінський закон вимагав, аби звинувачений сам себе захищав. Сократ виступив без підготованої промови. Він не намагався розчулити суддів, а навпаки зауважив: «Я той, кого бог дав вам, аби ви стали кращими. Якщо ви мене стратите, то другого разу такого благодіяння годі й чекати».
Присяжні зупинили промову обуреними криками і проголосували: Сократ винен. Проте й це ще не було ще вироком, він міг сплатити штраф або все ж залишити місто. Сократ відмовився знову, оскільки в протилежному випадку погоджувався б із обвинуваченням. Учні Сократа готували його втечу, але Сократ не пристав на це. Натомість проголосив довгий монолог про те, що громадянин, навіть несправедливо засуджений, не може відповідати злом на зло.
Закінчилося все тим, що філософ спокійно взяв чашу з отрутою і випив її в присутності учнів. «Ти вмираєш безвинно», - говорила йому дружина. Сократ заперечив: «А ти б хотіла, щоб заслужено»?
А у 2012 році, майже через 2,5 тисячоліття, над Сократом знову відбувся суд. На ньому виступали десять адвокатів і правозахисників з Великої Британії, Франції, США, Швейцарії та Греції. Думки суддів розділилися порівну, а згідно з Афінським законами сократівського часу це означає, що він був би виправданий. Шкода, що правосуддя трохи спізнилось...