1 грудня - Всесвітній день боротьби зі Снідом
Вперше про СНІД заговорили у 1981 році.
ВООЗ проголосила СНІД – як одну із найважливіших та трагічних проблем, які виникли перед людством в кінці ХХ століття.
Ми вже звикли, що день 1 грудня став Міжнародним Днем боротьби зі СНІДом. Але потрібно знати, що зазвичаєм, все це має безпосереднє відношення до кожного із нас, без виключення. В цьому році девіз дня боротьби з ВІЛ/СНІД «Моє здоров’я, моє право». Це лозунг об’єднаної програми ООН по ВІЛ/СНІД (ЮНЕЙДС).
Як відомо, в організмі людини живуть міліарди мікроорганізмів: на шкірі, слизових оболонок ротової порожнини, кишковника, дихальних шляхів і таке інше.
Вони приймають участь в процесі життєдіяльності організму і навіть захищають його від вторгнення патогенних (здатних викликати хвороби) бактерій, вірусів. Багато із них здатні перетворитися в паразитів, використовуючи тканини людини як поживні середовища.
Обов’язковою умовою для цього є ослаблення, беззахисність організму, тобто розвинення імунної недостатності. Саме до такого стану призводить діяльність ВІЛ (вірус імунодефіциту людини).
ВІЛ – це ретровірус вперше виділений від хворих Люком Монтаньє (Франція) і Робертом Галло (США) у 1983 році. Особливість цих вірусів в тому, що вони створюють свій генний матеріал в людських клітинах.
Це значить, що інфіковані клітини залишаються такими до кінця свого існування.
Генетичний апарат ВІЛ „забезпечений” рядом додаткових генів, які відсутні у інших вірусів, тому швидкість його перетворення (транскрипції) в тисячу разів більша, ніж у генів інших вірусів, що пояснює поражаючу швидкість розмноження ВІЛ.
ВІЛ характеризується надзвичайною мінливістю: вона у нього у 30-100 разів вища, ніж у віруса грипу. Тому багатьох вчених непокоїть схильність віруса до багатоликості, що надзвичайно затруднює можливість отримання ефективної вакцини проти СНІДу.
СНІД це можливо перший в історії медицини придбаний імунодефіцит, пов’язаний з конкретним збудником і характеризується епідемічним розповсюдженням.
Період між зараженням ВІЛ-інфекцією і розвитком антитіл до нього може бути різним. У більшості випадків антитіла починають вироблятися через 30-45 днів, іноді через 6 місяців або до одного року в окремих випадках. Тому не завжди відсутність антитіл на даному відрізку часу означає відсутність інфекції.
У тому ж 1981 році СНІД було виявлено в країнах Західної Європи. А станом на червень 1985 року СНІД було зареєстровано в 40 країнах світу. Хвороба продовжувала свій наступ, охоплюючи все більше населення світу. Перші випадки ВІЛ- інфекції на Україні були зареєстровані у 1987 році після початку широкомасштабного скринінга населення на антитіла до ВІЛ. До кінця року було виявлено 6 громадян України і 75 іноземних, які згідно тодішнього законодавства, були депортовані із України.
У кінці 1994 року було зареєстровано 2 випадки ВІЛ-інфекції у братів, що ін’єкційно вживали наркотики, із м.Миколаєва. Епідеміологічним розслідуванням було виявлено більше 20 ВІЛ-інфікованих осіб, що вживали ін’єкційно наркотики.
На початку 1995 року були виявлені перші випадки ВІЛ-інфікованих серед наркоманів у м.Одесі. Далі кількість ВІЛ-позитивних споживачів наркотиків стала виявлятись подібно сніговій лавині. У 1997 році не залишилось ні однієї області, де б не були зареєстровані випадки розповсюдження ВІЛ серед наркоманів.
Існує думка, що це сталось за декілька років до 1995 року. За ці роки накопичилась критична маса ВІЛ-позитивних осіб серед цього контингента, що викликало швидке охоплення епідемією всієї території України. В цей період тільки біля 30% ВІЛ-позитивних осіб знаходились на обліку у наркодиспансерах.
З 1995 року Україна знаходиться в стадії концентрованої епідемії ВІЛ-інфекції. Основний шлях інфікування в державі з 1995 року ін’єкційний, пов’язаний із вживанням наркотичних речовин. Останні роки спостерігається тенденція до збільшення кількості нових випадків ВІЛ-інфекції за рахунок гетеросексуального і перинатального шляхів передачі ВІЛ.
Всього станом на 2017 рік офіційно зареєстровано близько 304 тис. випадків СНІД та більше 40 тис.померлих від цієі інфекціі. Тільки за пять місяців цього року зареєстровано 7,5 тис. ВІЛ інфікованих. Найбільш уражені ВІЛ інфекцією регіони – Дніпропетровська, Донецька, Киівська, Миколаівська і Одеська області та м.Киів. Темпи розповсюдження зростають з року в рік, так якщо в 2000 році було 6 тис. нових захворювань то 2013 р. вже більше 21 тис. За 2016р. виявлено нових 17 тис. і це без даних по Криму та Севастополю.
Украіна є лідер в Європі по розповсюдженню ВІЛ та має одне із перших місць по кількості ВІЛ-інфікованої молоді – юнаків та дівчат від 15 до 24 років.
Якщо до 2007р. передача вірусу в більшості випадків проходила через кров то починаючи з 2008р. інфікування відбувається переважно статевим шляхом (так званий незахищений секс).
У Кіровоградській області першого ВІЛ-інфікованого було виявлено і зареєстровано у 1993 році. Після чого почалось щорічне виявлення ВІЛ-інфікованих. Відповідно до існуючого Законодавства проводиться лабораторне обстеження різних груп епідемічного ризику, що сприяло активному виявленню ВІЛ-інфікованих.
За період з 1993 до 1998 року було офіційно зареєстровано 82 особи ВІЛ-інфікованих. Станом на 1 січня 2009 року на обліку 1047 осіб. Щорічно в області виявляється близько двохсот нових випадків ВІЛ інфікованих.
За 10 місяців поточного року в області виявлено вже 574 ВІЛ-інфікованих, із яких офіційно зареєстровано 168 особи. Із виявлених 47,6% – інфекційні наркомани, 0,77% – вагітні, 25,9% – особи, що відбувають покарання, 47,6% – діти народжені ВІЛ-інфікованими матерями.
Джерелом ВІЛ-інфекції є вірусоносій або хворий на СНІД. Реально інфікуючими є кров, сперма, грудне молоко та вагінальні виділення. Існує три основних шляхи передачі вірусу імунодефіциту людини ( ВІЛ) від однієї особи до іншої: статевий , кров’яний та від інфікованої матері до дитини. Збудник не передається через слину, піт, сльози.
У більшості частин світу ВІЛ-інфекція скоріше розповсюджується серед жінок, ніж серед чоловіків. Жінки мають більш високий ризик зараження ВІЛ при незахищеному гетеросексуальному контакті, споживані ін’єкційних наркотиків, таке інше.
Профілактика СНІДу, якщо говорити коротко, це здоровий спосіб життя. Слід уберігатись від випадкових статевих контактів, користуватись презервативами які за даними вчених гарантують до девяносто восьми відсотків гарантіі захисту. Уникати споживання ін’єкційних наркотиків, ні в якому разі не користуватись вже вживаними шприцями. Потрібно памятати, що зараження ВІЛ інфекцією може бути при порушенні цілостності шкіри (татуювання,проколи вуха,педикюрах та манікюрах) в умовах де не дотримуються вимоги до стерильності інструментів. Ну і, звичано, при найменшій підозрі на можливе інфікування слід звернутись до лікаря для проведення відповідних досліджень.
Слід також памятати про те, що якщо вже виявлена інфекція це не є смертним вироком. Своєчасно розпочате лікування інфікованоі людини значно зменшує ризик розвитку захворювання, особливо коли це лікування призначається на ранніх стадіях.
Завідувач відділенням ОНІ Чорний Ф. Ф.