Дванадцять років Війни за Незалежність України: В єдності - наша сила! У вірі - наша незламність! У боротьбі — наша перемога!

Сьогодні, 24 лютого, на Алеях почесних воїнських поховань Далекосхідного і Рівнянського кладовищ покладанням квітів вшанували подвиг  Воїнів – земляків, захисників і захисниць України, які поклали на вівтар свободи українського народу найдорожче – власні життя.

Живі квіти полеглим Героям на Алеях Слави поклали рідні воїнів, військовослужбовці гарнізону, представники міської влади.

Від 2014 року Україна веде справедливу війну за збереження незалежності, за право на вільний європейський та євроатлантичний вибір, за суверенітет і територіальну цілісність. Вісім років Україна стримувала ворога на сході, тримаючи лінію оборони, що стала стіною між цивілізацією і варварством.

Але 24 лютого 2022 року кремль скинув маску і оголив свою справжню сутність — агресора, що прагне стерти Україну з карти світу. Відтоді наша країна живе у вирі болю, втрат і незламної віри у перемогу.

Ця війна стала випробуванням не лише для України, а й для всього світу. І навіть при значній допомозі партнерів, ворог досі не зупинився, продовжуючи руйнувати наші міста та вбивати українців. Його мета залишається незмінною — знищення української державності, національної ідентичності та загарбання наших територій.

Попри все Україна стоїть. Наші воїни — незламні, наша земля — вільна, а наша боротьба — легендарна, вона вже стала символом спротиву темряві, символом того, що свобода дорожча за життя.

Війна в Україні та за Україну не почалася зненацька – в латентних і гібридних формах вона тривала всі роки нашої незалежності. Повномасштабний напад став черговою спробою РФ зламати Україну, перетворити суверенну державу на симулякр, а її народ – на «насєлєніє», подібне до російського.

Українці вистояли, а українська армія продовжує доводити, що за багатьма параметрами вона є еталоном ведення військової справи в умовах протистояння агресору, який кількісно та ресурсно переважає.

Війна не оминула жодної родини, торкнулася кожного. І кожен проходить це випробування по-різному. Але спільним для багатьох залишається прагнення перемоги, бажання знищити ворога, вистояти та втримати незалежність. Це спонукає до дій та мобілізує зусилля.

За свободу українці платять надзвичайно високу ціну. Війна забирає життя кращих синів і доньок українського народу: тих, хто став нездоланною стіною на шляху зла, хто докладаючи неймовірних зусиль, бореться з окупантами. На Алеях почесних воїнських поховань у Кропивницькому свій останній спочинок знайшли 827 Героїв – земляків.

Війна загартувала й згуртувала нас. Нині нас об’єднує пам’ять про загиблих, спільний біль і спільна відповідальність, прагнення помститися за всіх убитих та закатованих рашистами. Щоб вижити, у нас є лише один вихід – перемога.

У найважчі часи нашої історії українці об’єднувалися для відсічі ворогові, масово ставали на захист рідної землі. Наша готовність до спротиву є вирішальною запорукою нашої перемоги.

В єдності — наша сила! У вірі — наша незламність! У боротьбі — наша перемога! І вона неодмінно настане!