Монументальний живопис української художниці Параски Власенко

29 грудня 2025 року на стіні  креативного простору «Пектораль» обласного Центру народної творчості м.Кропивницького з’явився настінний розпис за малюнком української народної художниці Параски Власенко. Ідея створення стінопису належить майстрині народного мистецтва Олені Мединській. Олена є учасницею міжнародного проєктуUA.Heritage – просвітницької платформи, яка популяризує творчість українських  митців модерну та авангарду, напрямку, який активно розвився на початку ХХ ст.UA.Heritage виступив амбасадором цієї ініціативи. Проєкт реалізований за підтримки ОЦНТ м. Кропивницький.

Втіленню ідеї передувала подія – перформанс «Монументальний живопис Параски Власенко» 7 листопада 2025 року напередодні 125-річчя  художниці, який відзначався 10 листопда, та дня майстрів народного мистецтва. До слова, Параска Власенко була одною з перших майстринь, яка  в 1936 році отримала звання майстра народного мистецтва.

Чому ця подія є унікальною? Параска Власенко була універсальним майстром вишивки, килимарства, декоративного розпису. Але чималу частину своєї творчості вона присвятила саме монументальному розпису. Співпрацюючи з професійними архітекторами і живописцями в інституті монументального живопису при Академії архітектури та будівництва УРСР Власенко створювала розписи інтер’єрів будівель, аналогів яким не було в тогочасній Україні. І саме ця сторінка творчості народної художниці вважається найменше дослідженою, а й так і відомою тільки у вузьких мистецьких колах. До наших днів не зберіглося жодного монументального твору художниці, тому Олена Мединськаі запропонувала відтворити стінопис за малюнком Параски Власенко.

Малюнок для стінопису, який прикрашає нині креативний простір «Пектораль», взятий з оправи раритетного видання 1936 року «Українська народна пісня», в роботі над яким приймала участь і П.Власенко разом з іншими відомим українськими народними художниками під керівництвом видатного митця, майстра, проникливого знавця народного мистецтва Василія Кричевського.

До участі в реалізації задуму долучилася кропивничанка художниця Оксана Калюжна.

Історична довідка

Параска Власенко народилася 10 листопада 1900 р. у с. Скопці (нині с. Веселинівка) на Київщині у селянській родині. Змалку дуже любила вишивати. У 1913 р. почала працювати у килимово-вишивальній майстерні художниці Є. Прибильської, що була створена в її селі у 1910 р. Від 1930 р. Параска Власенко працювала інструктором спецкурсів народного мистецтва у Києві та в рідному селі. У 1935 р. Комітет з підготовки Першої республіканської виставки народного мистецтва запросив Параску Власенко на роботу до новоствореної Школи народних майстрів на території Києво-Печерської лаври (у 1936 р. реорганізована у Центральні експериментальні майстерні), де майстриня викладала впродовж 1935-1949 рр. У 1936 р. після цієї виставки вона однією з перших була удостоєна звання майстра народного мистецтва УРСР. У 1937 р. її малюнки та ескіз килима були відзначені срібною медаллю на міжнародній виставці в Парижі.Наприкінці 1930-х рр. Параска Власенко почала працювати в жанрі монументального живопису. Майстриня розписувала стіни, брала участь в оформленні павільйону УРСР на Всесоюзній сільськогосподарській виставці (1939) у Москві, Палацу культури у Новій Каховці (1953). Від 1949 р. до 1957 р. працювала малювальницею в Інституті монументального живопису при Академії будівництва і архітектури УРСР, де створила сотні ескізів, за якими розмальовувались будівлі, керамічні вироби (вази, кахлі, миски), виготовлялись рушники, килими та станкові декоративні панно.

Параска Іванівна більше відома своїми численними малюнками для вишивання,тканин,стінопису,килимів,розписів керамічних виробів. Та багатогранний творчий шлях майстрині підготував її до роботи над створенням великих монументальних декоративних розписів.Розписи-оздоблення сільських хат були традиційними для української народної культури.Співпрацюючи з професійними архітекторами і живописцями Власенко створювала розписи інтер’єрів будівель, аналогів яким не було в тогочасній Україні. І саме ця сторінка творчості народної художниці вважається найменше дослідженою, а й так і відомою тільки у вузьких   мистецьких колах.Основний сюжет, який є чи не основним в народній культурі – дерево життя чи вазон. Тож і Власенко створювала всі свої композиції,які мали структуру вазону на будь яких поверхнях – об’єм кераміки, тканини,рушники,ескізи до вишивок,килими і великі монументальні панно.Відомо, що художниця використовувала раніше створені композиції вазонів  для перенесення їх на великі площі. Збереглися описи тих монументальних творів, якими були прикрашені, наприклад, павільйон Української РСР на Всесоюзній сільськогосподарській виставці 1939-1940 рр. Це мотив глечика і хвилястої гілки зі стилізованим листям, що виростає з нього, характерний для народного малювання України. Таким же мотивом оздоблена одна з оправ видання «Українська народна пісня» 1936 р., над яким працювала Власенко поряд з іншими художницями.Параска Власенко мала унікальне від природи відчуття пропорцій. Всі свої монументальні твори вона малювала одразу фарбами, без попереднього нанесення ескізу олівцем, прекрасно орієнтувалася і бачила, як буде виглядати композиція у наданому просторі.