У Кропивницькому урочисто відзначили 85-річчя Кіровоградського обласного літературного об’єднання «Степ» імені Віктора Погрібного

У просторому конференц-залі обласної наукової бібліотеки імені Дмитра Чижевського – аншлаг, глядачі розмістилися навіть у нішах та проходах між  стендами. Прийшли з вітаннями та побажаннями перший заступник голови Кіровоградської облради Юрій Семенюк, директор департаменту культури і туризму обласної військової адміністрації Уляна Соколенко, ділові партнери «Степу» з системи освіти та культури Ельза Лещенко, Валентина Животовська, Наталія Агапєєва, Микола Кравченко, Борис Шевченко,  Наталія Мельниченко,Таїса Манжула,Ольга Погрібна, Сергій Коваленко, голова обласної організації Національної спілки письменників України Надія Гармазій, книговидавці Тамара Саміляк та Сергій  Лисенко, літератори і публіцисти Анатолій Антоненко, Ольга Степанова, Анатолій Саржевський, Наталія Шмітке, Роман Любарський–і ще цілий зал шанувальників художнього слова і конкретно творчості письменників зі «Степу».

Перед аудиторією у історичних довідках, виступах промовців, фото- і відеоматеріалах розгорнулася захоплююча картина багаторічної  активності людей, що дарували читачам образне слово.

Літстудія «Степ” виникла одночасно з утворенням Кіровоградської області в 1939 році. У різні часи її очолювали Анатолій Хорунжий, Іван Ісаєв, Віктор Ярош, Микола Смоленчук. Найдовше – 48 років – гуртував, навчав і опікав  літераторів «Степу» журналіст, поет, прозаїк, громадський діяч  та краєзнавець Віктор Погрібний.

З 2017 року за кермом «Степу» – поетеса, перекладачка, документалістка, новелістка, романістка, автор численних популярних книг і реально креативний менеджер  Ольга Полевіна. Вона розповіла, що до повномасштабної війни літоб‘єднання випускало щорічний альманах «Степ» і готувало щомісячні і літературні сторінки для трьох місцевих медіа. Настало 24.02.2022 – і з багатьма літераторами обірвався зв’язок, журнал перестав виходити, закрилася «Вечірня газета», яка щедро друкувала твори степівчан – і…

І після деякої перерви «Степ» не тільки відновив творчу діяльність, а й став видавати колективні збірки! Продуктивності сприяв започаткований Ольгою Полевіною та редактором альманаху  Олександром Архангельським “ігровий” формат роботи. Наприклад, створення вірша за початковим рядком, написання кожним автором окремого розділу повісті, складання оповідань “ланцюжком”. А коли Ольга Полевіна запропонувала кожному написати прозовий твір з єдиною умовою – його темою мусить бути помста, отоді  якраз і набралося оповідок на найпершу  книжку «Тенета  помсти». Далі був «Смертельний соль-дієз”. На цій ноті лунає сирена повітряної тривоги – і книжку наповнили гіркі, болючі і наповнені вірою в перемогу поезії, новели, притчі про війну. “Рік лютневої люті» – теж про неї… “Запах любистку» – збірка віршів степівчанки Наталії Природної, що передчасно пішла з життя. «Яблука з матусівського саду» – спогади про Віктора Погрібного і рецензії на його повісті та оповідання. «Сороки далекого села» – гуртом написана оповідь про життєві випробування молодого лікаря.

Уже й цього переліку виданих за два роки книг досить, аби впевнено стверджувати:”Степ”за час війни став інфлуенсером літературного процесу у краї. По факту ця студія – самодостатня струкутра з потужним творчим ресурсом, якій у літературному плані нема потреби спиратися на чуже плече – і в той же час степівчанам цікаво співробітничати з колегами з інших регіонів. Ольга Полевіна підтримує тісні творчі контакти з дніпровською письменницею Еліною Заржицькою, яка організувала своїх знайомих літераторів, а Ольга Миколаївна степівчан – і всі разом написали повість для дітей і підлітків «Таємниці старого горіха».

А далі – вже зовсім вражаюче продовження списку виданих з участю «Степу» книг.”Чи бачать небеса котів”. У цій повісті  знову ж із подачі тандему Полевіна-Заржицька 36 авторів (10 із них степівчани)  описали останні миті життя мешканців багатоквартирного будинку перед влучанням у нього російської ракети. Численні презентації цієї книги у Кропивницькому супроводжує виготовлений літературним музеєм І. К. Карпенка-Карого відеоролик, який із завмиранням серця переглянули і присутні на ювілейних торжествах. Цю повість-реквієм по всіх загиблих від російської агресії випустило тернопільське видавництво “Богдан”, і вона розлетілася не те що по Україні та Інтернету – по світу!

Кілька тижнів тому стало відомо, що з обласної програми книговидання виділено кошти на випуск розширеної версії книжки «Смертельний соль-дієз». Вже повністю готова і фрагментарно друкується в місцевих “Народному слові” та “Ранковому місті” книга «Секрети сюжетів». У ній  степівчани розповідають про самих себе, розмірковують про літературний процес і подають  свої нові твори.

«Степ» має власний сайт step.kr.blogspot, інформацію про літературні справи студії регулярно друкує “Українська літературна газета”та інші видання.

Коли вручали відзнаки за утвердження українського слова найбільш активним авторам «Степу”, Ольга Полевіна познайомила аудиторію з ними ближче. Ніна Даниленко пише новели, у кожній з яких  третина  тексту – любовні стосунки, ще  третина – пригоди, решта 33 відсотки – детектив.Також вона (тобто я) зізналася, що не маючи художньої освіти,  саме в «Степу»  освоїла мистецтво оформлення обкладинок до книг та ілюстрацій. Максим Липкан інтенсивно працює у жанрі фентезі, але за студійним завданням може бути і жорстким реалістом, і романтиком.  Тетяна Микитась – уважний редактор і коректор, пише і вірші, і прозу, те й інше дотичне до філософських категорій і націлене на збереження  загальнолюдських цінностей. Людмила Ніколаєвська видала кілька книжок поезій. Пише мемуари про земляків-митців і віднедавна успішно освоїла таку складну літературну форму, як вінок сонетів. Галина Суржок– щемливий лірик, у її оповіданнях різнобічно розкриваються труднощі і радощі родинного життя. Олена Трибуцька до  «Степу” писала вірші патріотичного та громадянського звучання, а у ході степівських експериментів стала писати і оповідання з багатоплановою композицією. Надія Чичкан у поезії та прозі, де їй добре вдаються перекази реальних подій, час від часу робить обережні екскурси в царину тонких світів.

Не всі згадані добрим словом автори змогли прибути на ювілейний вечір, але відсутній Олександр Архангельський передав привіт усьому товариству через відеокліп. На вірші Олени Трибуцької він написав пісню і сам її виконав.

Кропивницький «Степ» у своєму поважному віці  жвавий, енергійний, квітучий, і  буяють та колосяться його трави й посіви  звісно, для читачів. Про їхню оцінку творів степівчан промовляє такий факт. Студійцям для презентацій доводиться позичати свої ж книги у бібліотек, бо розійшлися не тільки тиражі, а й навіть демонстраційні примірники.

Ніна Даниленко, 

прозаїк, член Кіровоградського обласного літературного об’єднання «Степ» імені Віктора Погрібного