Музейний екскурс «Холодноярський отаман Чорний ворон»
У рамках відзначення 100-річчя Української революції 1917-1921 років працівниками Знам’янського районного краєзнавчого музею проведено історичний музейний екскурс, присвячений героям Холодного Яру.
Дізнатися більше про легендарного отамана Чорного Ворона (Івана Черноусова) може кожен відвідувач музею та на музейній сторінці у фейсбуці.
Історії відомо не менше п’яти отаманів Чорних воронів. Це герой книги Василя Шкляра «Залишенець. Чорний ворон» Іван Якович Чорноусенко (у більшовицьких документах часто фігурує як Чорновус, Черноусов) з Черкащини, Чорний Ворон з Піщаного Броду (Кіровоградщина), Чорні Ворони із Жовтих Вод і Криворіжжя (Січеславщина) та Чорний Ворон з Поділля.
Чорний Ворон — гідне ім’я отамана повстанців та народних месників нашого краю. Точно невідомі ні дата народження, ні дата його загибелі.
Народився поблизу Товмача на Шполянщині. Військовий діяч часів УНР, повстанський отаман Звенигородщини і Холодного Яру, командир Лебединського полку Холодноярської республіки. Писав відозви у вигляді віршів. Збереглася одна з його відозв — «До населення України», підписана трьома отаманами — Чорним Вороном, Бідою і Ламай-Ярмом. У 1921 році, в часи розквіту повстання у його загоні було не менше 300 піших і 150 кінних добре озброєних козаків.
Оперував Чорний Ворон у Звенигородському, Черкаському, Чигиринському повітах, зокрема в Холодному Ярі, лісі Чута, в Лебединських та Шполянських лісах, у районі сіл Товмач, Водяне, Шестаківка, Мліїв, Виноградського монастиря, містечок Городище, Білозір’я, Сміла, Златопіль, Мокра Калигірка, міст Єлисаветграда, Черкас, Чигирина, залізничних станцій Сердюківка, Знам’янка, Шестаківка та ін.
У 1922 р. полк Чорного Ворона входив до складу Холодноярської повстанської організації. На той час вона діяла під проводом Ларіона Завгороднього.
Влітку 1922 року загони Холодного Яру почали називатися полками: Чигиринський полк Мефодія Голика-Залізняка, Чорноліський полк Дениса Гупала, Лебединський полк Чорного Ворона. Загальне керівництво здійснював Головний Отаман Холодного Яру Герасим Орел-Нестеренко.
Звичайно, “отвєтствєнниє работнікі” мали протилежні плани — ліквідувати українське підпілля та партизанські загони в Холодному Яру, Чорному лісі та інших краях. ГПУ інспірувало створення так званої Чорноморської повстанської групи на чолі з колишніми петлюрівцями, а тепер секретними агентами Петром Трохименком-Гамалією і Юхимом Терещенком (Завірюхою-Степним). Вони мали увійти в довіру до партизанів, здобути авторитет і максимум інформації про підпілля: з’ясувати місця дислокації загонів, їхній особовий склад, настрої, та спробувати об’єднати їх під своїм керівництвом — щоб одразу всіх ліквідувати.
Ось як змалював зрадник Завірюха (Степний) Чорного Ворона: «Чорний Ворон — високого зросту, чорна довга борода, довге волосся до плечей, очі чорні, вираз обличчя суворий, серйозний, політично грамотний, син селянина, одягнений у захисне, пише вірші та українські пісні, називає себе поетом».
Інтуїція не підвела Чорного Ворона. Хоч і наполегливо запрошували його до Звенигородки на нараду, організовану чекістами, він залишився у своєму районі. А от Загородній довірився провокаторам. 29 вересня 1922 року Загородній, Голик-Залізняк і Денис Гупало та їхні козаки Компанієць, Ткаченко і Добровольський потрапили у більшовицький капкан.
Після цих трагічних подій керівником Другої округи Холодноярської організації (ніким не обраним) став, де факто, Чорний Ворон. Першою округою керував Герасим Орел-Нестеренко, який також не поїхав на чекістський «з’їзд».
За однією з версій чекістів, отамана Чорного ворона було вбито 29 жовтня біля села Москаленки, що за 25 верст від Сміли, за іншою - у селі Макіївці Матусівської волості. Але точно встановити дату смерті отамана не вдалося.
Так чи інакше, але в «Доповіді про політичний стан Черкаського округу за 1926 рік» зазначено, що загін Чорного Ворона ліквідовано 6 червня 1925 року. Показово, що в цій доповіді нічого не написано про долю отамана.
Тож цілком можливо, що невловимий отаман Чорний Ворон все ж обдурив і смерть.
У районному музеї можна ознайомитися з постійно діючою виставкою «За Україну, за її долю, за честь і волю», переглянути фотосвітлини тих часів, перегорнути сторінки дуже цікавих книг, які детально висвітлюють діяльність української армії, ознайомитися з книгою Василя Шкляра «Залишинець. Чорний ворон», передані нашими земляками: воїном-героєм, загиблим на Сході України у серпні 2014 року під Дебальцевим, Віктором Голим, Андрієм Соболем, Олександром Подкопайлом.