ЧОТИРИ АРЕШТИ СВЯЩЕНИКА РОМАНОВСЬКОГО
Одним із найбільш відомих священиків Петропавлівської церкви був Михайло Іванович Романовський. Він народився 12 вересня 1870 року у Тверській губернії в сім'ї псаломщика. Після закінчення у 1894 році духовної семінарії служив псаломщиком у місті Торжок. У 1904 році переїхав із сім’єю у Єлисаветград, був ієреєм домової церкви кавалерійського юнкерського училища. Відомо, що 21 листопада 1915 року відправляв панахиду над тілом генерала Самсонова. З 1920 по 1928 рік (з перервами) - ієрей Петропавлівської цвинтарної церкви.
Уперше отця Михайла Романовського заарештували чекісти у 1923-му за те, що підписав папір про добровільний збір коштів серед населення на потреби церкви. Призначили 6 місяців тюремного ув'язнення із застосуванням примусових робіт. Після відбуття покарання повернувся до служби у церкві. Та 15 червня 1927-го його знову арештовують. Звинуватили в „антирадянській агітації, поширенні прокламацій контрреволюційного змісту“. Просидів у тюрмі до серпня і був звільнений.
У травні 1928-го у Петропавлівській церкві стався розкол і священики Василь Соколов, Михайло Романовський і Сімеон Ковальов пішли з неї. У січні 1929-го їм вдалося організувати свою громаду і отримати Скорбященську церкву на Миколаївській слобідці.
10 березня 1931-го Михайла Романовського заарештували утретє. До цього, 15 січня того року, у Зінов'євській окрузі були заарештовані 16 священнослужителів по справі Істинно-Православної Церкви. Паралельно була сфабрикована справа „Зінов'євської військово-офіцерської контрреволюційної організації“, яка нібито існувала з 1924 року на чолі з полковником Карпенком. І з моменту виникнення у ній буцімто перебував Михайло Романовський. Навесні 1927-го він залучив до організації ще шістьох священнослужителів. За дорученням Карпенка нібито був створений церковний антирадянський осередок. Слідство намагалося довести, що ця „військово-офіцерська організація“ до січня 1931-го існувала у Зінов'євську. У справі заарештували 81 особу. 22 травня 1931-го Колегія ОДПУ затвердила обвинувальний висновок. 14 грудня 1931-го священика Михайла Романовського засудили до 3 років заслання на Північ.
На початку 1937-го Романовський повернувся у Кірово. Та 3 березня його арештували у черговий раз. Під час обшуку „речових доказів“ не знайшли, але це не завадило посадити у тюрму. Звинуватили священика у членстві в контрреволюційній групі релігійників, агітації серед віруючих громадян, в організації контрреволюційних проповідей та зборів, молінні під час богослужіння за репресованих священнослужителів. Усі ці звинувачення і свідчення «очевидців» увійшли в обвинувальний висновок (не датований, орієнтовно 7 грудня 1937-го). Постановою Трійки при УНКВС по Миколаївської області священика Михайла Романовського засудили до вищої міри покарання - розстрілу. Під час слідства він утримувався у в'язниці у місті Кірово. 27 грудня 1937-го Романовського розстріляли. Реабілітований 14 квітня 1989-го прокуратурою Кіровоградської області.
В.Поліщук